Минули вже хороші ті часи,
Коли щастя часто усміхалось,
Ви радість здобували у труді
Та часом мали те, що бажалось.
Пройшли щасливі дні й роки,
Згадка про них тільки й зігріває.
Як же тепер повернуться вони?
І як часто так в житті буває?
Скрутне й тяжке у вас нині буття,
Бо не навчились ні обманювать, ні красти.
Безжально гне за це додолу вас життя –
Ледве тримаєтесь, щоб вижити й не впасти.
А вже багато хто спіткнувся і упав,
Пропали, бідні, і таких мільйони.
Бо скрута знищує, немов удав,
Як ненаситний звір, як молох.
Життя жорстоке. Цей шалений світ
Не дає ні спокою, ні тиші.
А ви не звикли до таких перипетій,
Ховаєтесь принизливо, мов миші.
Неправду відчуваєте усім єством,
Тож з горя шукаєте відраду:
По цигарки йдете і за питвом,
А дехто слухає чужу пораду.
А хтось із вас, узявши себе в руки,
Все пробивається «крізь терни до зірок».
Чого доб’єшся, як немає грошей,
І у кишенях повно латаних дірок?
На світ і підлість, і жорстокість вся сповзла.
Таким, як ви, щоб вижити – нелегко.
Зі злом боротись треба методами зла!
Тоді вам стане радісно і легко!
Як добре те, що ви на світі є,
Тому й тримається світ досі,
Хоч ледве животієте усі,
Обкрадені, голодні, бідні й босі.