(про сучасних українських літераторів)
Як же сумно письменнику в хаті,
Тихо капає дощ за вікном,
Серце стогне, вмивається кров’ю,
Як червоним тягучим вином:
Нема часу, щоб видати книги, –
Його твори лежать на столі,
Що тут скажеш, така тяжка доля
На оцій непривітній землі.
Нема грошей, щоб видати книги,
На державу зовсім надії нема,
І на липових друзів обіцяну поміч
У наш час сподіватись дарма.
І у тяжких щоденних турботах
Обмаль часу, щоб твори писать,
В негараздах життєвих він мусить
Дуже часто не жить – виживать.
Лиш на себе надіятись треба,
Прогнозуючи наступ подій.
У письменника власна потреба
У здійсненні великих надій.