Мріє моя, як орел, ти високо літаєш,
Вслід за собою вабиш в небесну блакить.
Хочу спитати: навіщо мене окриляєш?
– Хоч і не знаю, як можу без тебе я жить.
Мріє моя, ти неначе міраж у пустелі:
Стільки ж відходиш, наскільки до тебе іду.
Тільки й всього, що ти образ уяви моєї,
Що принесеш? Може, радість? Аби не біду.