Сьогодні вперше я тремчу від висоти
Не небо наді мною- купол цирку!..
Я не лечу - іду по надтонкій струні
Що ріже стопи в кров еквілібристу.
Немов у мороці... в якомусь дивнім трансі... Сплю?..
Не знамо ким... із краю в край... жертва чи жриця?..
Від тебе і до тебе все сную...
Де він-момент, в який я маю зупиниться?!
Із парашутом - з рая неба до землі.
У горах ціль -вершина, в морі-берег.
А я зависла на конкретній висоті
До Віри Дікі ставши в один шерег.
Ти на трибуні... Ти боїшся висоту...
Я сконцентрована лиш на однім-балансі...
Зробіть гучніш «Воздушный поцелуй» -
Я розсміюсь й стрибну в фінальнім танці...
3.07.2016