Він був архітектор
І майстер хороший,
У тяжких трудах
Заробляв собі гроші.
Ім’я мав Петро він,
Був сином Миколи,
А стать архітектором
Мріяв ще з школи.
І був архітектор
Веселої вдачі,
Проекти він креслив,
Робив «крутим» дачі.
І все було б добре,
Коли б в дні зарплати
Умів завжди вчасно
Додому вертати.
Адже до зарплати
Іще як в доплату
Просили «за стіл»
Випить чарку хлоп’ята.
Вони його дружньо
До столу садили
І труд його часто
Чарками цінили.
У чарках, звичайно,
Була не вода,
Таїлась там хижа
Горілка-біда.
Любив свою хату
І дочку Олену,
Тепер любить в пляшках
Зміюку зелену.
І вже він не має
Поваги й подяки,
Тепер він алкаш,
Архітектор ніякий.
А змій, що був в чарках,
Йшов з рота піною,
Цінили людину
Не тою ціною.