…гостре слово сильніше ножа,
крововилив між ребер… і біль…
не кажіть, що минуле, то прах!..
крізь відлуння мовчання, звідтіль
в самоті екзекуцій душевних
Богом сплетені люди в Любов,
в забутті вимерзає зі щемом
ірреальність, чого й не було…
кожен день помирає, як знову,
у піску потопають сліди,
вислизає з під ніг підлога,
невагомі ні мрії, ні сни –
ніч за вікнами, морок плете…