***

Гарячий лист не падає - лягає         
Під ноги клену, стелиться мов пух.
Кошлаті хмари вітер гоне з гаю...
Сховався гриб од сонця під лопух.

А клен понурив голову і тільки,
Літа свої ображено роня.      
Мов випав, посірівший, із палітри      
Осіннього захмареного дня.

А листя все ляга й немає ліку,
Забутим спомином минулої весни...
Сумує клен. І вітер лиш базіка
У зелені кудлатої сосни.

06.09.2016р.

"Сумує клен".