Там де стелі немає і стін
Є один великий дім
В ньому світло тільки в небі.
І втрачається лік годин.
Все в одній життєвій стрічці,
Після неї лише пітьма.
Можна бовтатися у річці,
Поки ще не прийшла зима,
Можна їсти дари природи,
Дарувати іншим тепло
І сваритись до непогоди,
Поважаючи все одно.
І дивитись на зоряне небо,
Лежачи у якійсь пустелі....
Так буває, коли немає
Над тобою несправжньої стелі.