Дрібними сльозами плаче небо,
Воно було дуже впевно...
Що серед людських жорстоких душ,
Ми зможемо з тобой зустрітись,
Але тепер спробуй мене змуш,
Твоїм поглядом навік зігрітись.
В мозку б*ється лише одно,
Навіщо зараз мені кохання?
Все буде приємно як у кіно,
Але залиш мене, вот єдине моє прохання!
Час минув, я дорослою стала,
Неповірю у тепло твоїх рук,
Колись очима тебе о кохані благала,
Але ти дарував мені самотність страждань тай мук.
Дуже впевнено було небо...