Петя Дубарова
РУСАЛКА
Поснулу русалку в пісок викида
розшарпана хвиля і скора.
Легенько попестила тіло вода
і з тріскотом лине у море.
Від солі виблискують вії тремкі,
вуста її — ніжні коралі,
а вуха тендітні, мов мушлі легкі.
Тріпочуть повіки заспалі.
Русалко, красуне струнка й чарівна,
твій — образ тендітний і ніжний.
Лице твоє — наче зоря осяйна,
снага — первоцвіт білосніжний.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
РУСАЛКА
Заспала русалка сърдити вълни
изхвърлиха в белият пясък.
И нежното тяло погалиха те.
Отново избухнаха в трясък.
По клепките черни проблясва солта,
устата и — морски корали,
а две раковини са нейни уши.
Очите потрепват заспали.
Русалко красива, прекрасна си ти —
нечувано, чудно момиче.
Лицето ти нежно — сияйна звезда,
снагата ти — бяло кокиче.
1973 г.