Може, й добре, що ти не пішла,
Як тебе за собою покликав.
Може, й справді, любов моя – лихо.
І добра б тобі не принесла.
Може, й справді... Але, пригадай,
Я тебе не несилив ні в чому,
Не від мене жалілась на втому.
Я – не винен, належне віддай.
Може, й добре... Та голос бринить.
Голос твій... Як тоді, у кав"ярні,
Де казала: "А вірші – всі гарні...".
І сльоза затремтіла на мить...