Лягають гори за нами мовчазні,
Тай серця у середені їх кам*яні,
Нам судилось розбитись о їх безнадію,
АЛЕ МИ ЩЕ ВЗЛЕТИМО, В ЦЕ ДУЖЕ ВІРЮ.
Міцна рука твоя тримає мене,
Ми крок за кроком йдем в перед,
Бачу гарно дуже тебе,
Наш шлях покрив м*який, зелений очерет.
Щей досі є надія чуда,
Що нас відпусте скеля~смута.