Якби вона побачила себе його очима,
Якби себе відчула так, як її відчує він.
Якби вона його так зрозуміла.
Та швидкоплинність тих хвилин,
Та тих годин, що стрімко пробігають
Та погляд ніжний, блиск її очей...
І знову вечір, знову наступає
Розмови в тиші, сум пустих ночей.
Та звик вже він, бо він самотній,
Але ж не зовсім і вона.
В нічному місяць знов засяє
І знов вона біля вікна,
І знову казкою уява !
І знову серце так болить.
У двох придумали ту казку -
До нього в ній вона летить...