Одна з територій правди це-
осінь.
Така блакитна небом й річкою,
аж очі у лід застигають
і не знаю покою!
Волати, бити вщент
свої мрії
не ідея для часу поетів,
часу надії,
часу останнього теплого дня.
Й ми готові (як завжди готові)
іти навмання
через прірву глибокоё ночі.
І знов очі
твої застигають
крихкою скоринкою льоду
у осінньому сні...
2 вересня, 2015 р.