Як у нашому селi,
Де проводжу вихiднi,
Є хатиночка мала,
Там живе моя рiдня!
І чекаючи птахiв,
Тих, що з теплiїх країв,
Дiд зi мною для шпакiв
По веснi домiвку збив,
Та на деревi з горiхами
Той будиночок повiсили,
Ластiвки ж гнiздо пiд стрiхою
Не одразу ми помiтили!
Ми не стали птахiв гнати,
Стали з радiстю чекати
На появу пташенят
Малих гарних ластенят!
Я яєць тих не чiпав,
За гнiздом спостерiгав,
Вiд котiв оберiгав!
Так в нас стало ластенят
Вже не двi, а цiлих п;ять!
Вони швидко пiдростали
І потроху вже лiтали.
Так було все тихо-тихо,
А одного разу лихо –
Мала ластiвка упала,
Кiшка ж зразу пiдiбрала
І несе її в кущi,
Кошенята де малi!
Я, побачивши те горе,
Наздогнав її на дворi,
Повернув птаха батькам
Та малим його братам!
Восени тi пташки милi
Полетiли всi у вирiй!
Отаке моє буття -
Врятував птахам життя!
13 лютого 2011 року м.Марiуполь