У неспокої дні мої й ночі,
Бо про тебе думкам нема меж.
Де ж ти є, і чи ряст свій ще топчиш:
І не дзвониш, й листа не пришлеш.
Почуттям моїм в серці вже тісно,
То ж, в рядки вони ллються сумні…
Ти – моя лебединая пісня,
Неспокутий ти гріх мій земний.