Скрізь можна почути,що людина тоне в іншій людині,
Але не гірше тонути кожен вечір, дивлячись вгору.
Дивишся на зірки і віддаєш себе кожній хвилині,
І ми не хочемо прийняти ту відповідь сувору.
Ми помічаємо в житті лише великі зміни,
А на такі дрібниці,як зорі в нас не вистачає сили.
А як добре віддавати себе небу щохвилини,
І зорі в одну мить душу твою запалили.
Ти просто збагни,що дивишся у минуле,
Що було до тебе,до твого існування.
І як щастить,коли знаходиш того з ким б потонули.
Тут не потрібні слова, а лише головне мовчання…