В осінню ніч ще й не таке буває:
Виходжу-бачу: місяць молодий
Кричить(веселий!): -Я тебе кохаю!
Й до хмари тягне ріг свій золотий.
А хмара товста і м'яка, мов кішка
Від почуттів аж просльозилася на мить.
Здається, навіть, вітер заздрить трішки-
У нього, може, теж душа болить...
Лише ліхтар бадьоро йде-крокує!
А що йому?- Усе до ліхтаря!
А я розмову раптом тиху чую
То яблуня у очі ночі зазира.
У неї тихий ніжний голосочок
Тримає яблучка і тулить до грудей...
Вона говорить, що Зими не хоче,
І що, звичайно, вірить лиш в людей...
Та Ніч давно її уже не слуха
Бо ніч-то спить, а чи глуха, як пень?
А місяць, що закоханий по вуха
Цілує ніжно хмару: Дзень!Дзень!Дзень!
-В осінню ніч ще й не таке побачиш!-
Сміється Осінь- жіночка- краса.
- Цей Дощ, мов дурник, знову мені плаче!
І гордовито Осінь коси розплата...