Ти живеш на сьомому небі. Понад шостим і попід восьмим.
Бачиш хмари, коли захмарить. Бачиш дощик, коли дощить.
Ти у сьоме своє пірнаєш, як в святу, та холодну, постіль.
А знайомий місяць все бачить, співчуває, але мовчить.
А сусіди все заздрять, заздрять, ті, що зверху, і ті, що знизу.
Сьоме, все ж таки, воно – сьоме. Це ж не перше, як не крути.
Може, іноді, хто їх знає, тиснуть сьому кнопку капризно.
Хай на сьомому, хоч на хвильку, але – сьоме, і Бог простить.
Та не знають вони, хто заздрить, що на сьомому теж непросто.
Тут Шекспірові є робота – поміж Гамлетів і Джульєтт.
Тут і сам Гулівер не знає, де він, хто, і якого росту.
А хазяйка давно блукає поміж опер і оперет...