Крови родной не надо
В бою прокуренных слов,
Речи родной не надо
Победных тонов.
У нас есть свои кордоны -
Межи империи,
Означь затихшие тоны
Украинских прерий.
Смотри не назад, а дале,
И не вокруг, а вперед,
Забудь про жалость, печали,
Коль ты настоящий поэт.
Глаза закрывать умея,
В ночи увидишь день.
Живые – без отклонений,
А мертвые где ж?
Речи родной не нужно
Печальных слов,
Грусть ковыля прошлую
Забыть мы готовы.
Нам незнакомо лихо,
Нету у нас горя,
Хлюпай, картонный смех
В картонном море.
Рідній не треба крові
В бою прокурених слів,
Рідній не треба мові
Звитяжних тонів.
Є в нас свої кордони —
Межи імперії,
Значи затихаючі тони
Вкраїнських прерій.
Дивись не назад, а далі,
Не навкруги, а вперед,
Забудь про жалі й печалі,
Коли ти справжній поет.
Умій заплющувать очі
І в ночі бачити день.
Живі в нас не мають збочень,
А мертві де ж?
Рідній не треба мові
Печальних слів,
Давній сум ковилів
Забуть ми готові.
Ми не знаємо лих,
Не маємо горя,
Хлюпай, картковий сміх,
В картковім морі.