Чи то веселка грається над гаєм,
Чи так чогось замріялись ліси…
І знову у невимовній красі
Все в різних барвах, наче в свято, сяє.
Та це ж осіння казка на порозі!
Прекрасна, наче зрілі почуття.
Коли до спеки вже немає вороття,
А біла сивина розстелеться невдовзі.
Та це в майбутньому, а зараз ця краса
Мене, як сполохом яскравим, огортає.
Чомусь на нерозсудливість штовхає
І як в дитинстві, тихо колиса.
09.09.2016