Для чого люди самі все руйнують,
Не цінять, навіть те що мають.
І, часом, зрозуміти не хотять,
Бездушними та черствими бувають.
Чому вони не цінять доброти,
Любові і терпіння та турботи.
Чому не вірять правді і напроти -
В оман та в те, чого по суті не існує.
І звикнути давно пора – а досі це дивує.