Сину, це ти? Невже, ти прийшов із війни!?
Синку, як же довго тебе я чекала ,
Коли в село повертались батьки і сини —
«Сину, вернись!» - у Бога благала.
Синку, це ж ти – проходь нагодую,
Який ти ж блідий, пригорнись поцілую,
Ти для мене сила й опора,
Сину ти чуєш, що гукаю з порога?!
Сину, а хто ці люди? - їх тут багато,
А чому змарніле лице у тата,
Чому на очах в нього забриніла сльоза?
Чого на вустах - «клята війна»?
Сину,а це друзі з тобою прийшли ?
Проходьте до хати, я напекла пиріжки,
Проходьте рідненькі, як там в тім краї?
Але хто ці люди – не збагну і не знаю.
Сину, а чому ти ще лежиш?
Чому до мене в обійми ще не біжиш?
Чому не відкриєш очі свої?
Сину, все пройшло, прийшов кінець і війні…
Сину не правда,сину не віру?
Ти ж говорив « Мамо, я тебе не покину»
Чому ти покинув, чому ти пішов
Чому ти собі безсмертя знайшов?!...