Ти одного разу прийдеш додому і побачиш ї їв сльозах,
Ні слів, ні крику істериків більше не буде,
Вона не стане валятись в тебе в ногах,
А скаже спокійним голосом, що про тебе навіки забуде…
Мовчки підійде, обійме… не так як завжди,
І на прощання лише, подивиться в очі -
В тебе зведе горло, захочеш швидко води,
І згадаєш всі ваші не закінчені ночі.
Але зможеш, спокійно день свій почати ,
навчання, робота, а ввечері здруз’ями за пляшкою пива,
Але весь час ти схочеш згадати,
Ту, що так вірно тебе лиш любила .