Пробачте ненько, що до вас не повернувся,
Так віддано народ наш захищав,
На свист друга – я не обернувся,
А після – лиш ангелом небесним став.
Пробачте ненько, що та шалена пуля,
Одним лиш махом занесла мене в святих,
Ви про це напевно із телевізора почули,
Що сина вашого немає вже живих,
Ви знаєте, він поцілив прямо в спину,
Так важко, але з гордістю я помирав,
Бо прикрив собою одну дівчину,
Її життя дорожче я добре знав,
Вона за мить все це зрозуміла,
Побачивши, що тіло вже моє лежить ,
Переді мною впала на свої на коліна,
І за мою душу стала Господа молить .
Пробачте нене, я не міг то чути,
Я пішов, осталась ви одна, самотня
Не плачте, мене не повернути
Мене на вік забрала ГЕРОЇЧНА СОТНЯ