«Цей лист запорожців є, ніби, відповідь на такни лист турецького султана до запорожців: «Я, Султан, син Магомета, брат сонця і місяця, внук і спадкоємець божий, володар царств: Македонського і Ієрусалимського, Малого і Великого Єгіпта, цар над царями, непереможний охоронець, невідступний домовини Ісуса Христа попечитель, самого бога надія і втіха магометан, на страх християн, великий захисник, — наказую вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без всякого опору і мене вашим опором не примушуйте турбувати.
Ти, Султан, проклятого чорта брат і товариш! Який ти в чорта лицар, що чорт се.., а ти і твоє військо пожерає (Варіант: «Який ти в чорта лицар, коли голою с... їжака не вб'єш?!»). Ти самого люципера онук, турецький кухар, вавілонський слюсар, македонський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгіпта свинар, армянська свиня, козацький сагайдак (Сагайдак — козел), подольський кат, лютеранський папуга, самого гаспида байстрюк, нашого бога дурень, свиняча морда, кобиляча с..., різницька собака! Не будеш ти годен синів християнських мати, твого ми війська не боїмось, землею і водою будемо битися з тобою, вражий, проклятий сину, чорт би побрав твою матір, нехрещений лоб, мать твою..! Так тобі козаки відповідають... Числа не знаємо, бо календарів не маємо; місяць же на небі, а рік в календарі, день у нас такий же, як і у вас, за цим же словом поцілуй же в с.... нас"
Так ось оцi yкранськi,жвавi,бравi i смiлi хлопцi бойовi,
iз великим чубом,прямо посерединi файно вибритоi голови,
Вони ще зараз у наc живi,на Запорiжжi,що на рiчцi Днiпрi.
Iх багато залишились.Я навiть з ними в ВМФ,в Качi служив.
Вони в чужий карман,за гострим словом,в своему життi
ще нiколи не лiзли.Вони i пожартувати завжди згiднi,
день i нiч.I завжди готовi,любому ворогу дати вiдсiч.
Турецькому султану,на його листа,вони cходу вiдповiли.
Жваво пiдiбрали файнi слова,такi що у нього вiд цього,
мабуть,дуже закрутилась голова i надовго тяжко заболiла.
Вони були i тодi хоробрi,бойовi,були дуже смiлими.
I нехай цi часи,пройшли на iх родючiй,милiй землi,
зате бадьоре,смiле,вiдверте,гостре cлово,залишилось
з гумором тим же,прицiльно точним,з веселим смiхом,
Що було мiтким для глузування султана самого великого.
Оцi козаки Запорiжськi,щей досi усi живуть на цьому свiтi,
i навiть стали ще здоровiшими,справедливiшими i сильнiшими.
I навiть через декiлька прожитих ними столiть,
вони усi стали ще бiльше гострiшi на свiй язик.
Козаки такi,що вони завжди готовi вiдповiсти,
не тiльки одним словом,а i навiть любим дiлом,
i любому iх ворогу-супостату дати сильну вiдсiч,
Тому,що посягатиме на нашу рiдну милу Украiну.
Хлопцi! До одноi кучi усi збирайтесь миттю!
Ми повиннi всю нашу Украiну,вiд ii зовнiшних,
i усiх внутрiшнiх ворогiв,усю заразом звiльнити!
Тобто вiд коррупцiнерiв,хабарникiв i взяточникiв.
Або тих,що нашому народу працьовитому i завзятому,
тим що вже багато сотень лiт,нам усi жити заважають!