"Твоя-моя не понимат..." -
було щось схоже на російський мат,
та делегація у складі трьох
раптово відділилася від всіх -
нарада їм була потрібна
у сусідній залі в кріслах:
повсідались стомлені* тіла,
неначе щось говорять про діла.
Зовнішньоекономічні
чи, може, "внутрі"**-політичні...
Та за рогом часу сховалась година,
вже й друга, третя вечірняя... Людина-
перекладач вже вивчив й італійську,
аби перемовини скінчились свійсько,
а все-одно: "внутрі" й "не понімать" -
неначе та папуга повторяла знать.
Ой бідний той перекладач,
та що робити - треба іти дальше,
бо, начеб-то, зібралися у Мінську
порішити російську... (укр.-рос.проблему)
І за закритими дверима йшла розмова ділова.
всі репортери чули ті слова:....
А як із зали розійшовся аромат -
то й перекладач став розуміть слова.
Посли і делеганти вільно спілкувались -
від голоду у залі перемовин лікувались:
"Подайте хлібцю" - "о-о, Ja!,Ja!Ja!
das macht zusammen Richtig sein!***"
Аж ось із зали повиходили всі господа -
до зали з пресою стурбована хода,
всі повсідались, обов'язками поневолені,
вердикт для преси: "Ми глибоко занепокоєні..."
* - перемовини йшли близько 16-ти годин без перерви.
** - казали делеганти, що проблема України - це суто внутрішня.
*** - (досл.) Це робить правильним бути (життя) разом! - сісти разом за обідній стіл.
Т.е. - хлеб насущный делает человека человеком.