Дежавю
Людина, якщо їй забракне любові,
плекає свою самоту.
Тримай мене міцно в обіймах неволі,
не пустиш, то я й не піду.
Ми з різних світів, де відкриті портали
поєднують наші стежки,
але, як трапляється, трохи невдало -
ми поруч, але не близькі.
Тримай мене міцно, хоч я й не втікала,
замкни, і ключа загуби.
Ця сіра буденність гірка наче кава.
Зроби щось, хоч квітів купи!
Мені неважливо троянд чи ромашок,
жоржин, хризантем -все одно.
Так дивно -звемо усе нажите нашим,
а бачимо різне кіно.
Пробач мені, чуєш, такі недоречні
у світі твоєму вірші.
Вони задля того, аби порожнеча
не з їла моєї душі.
Усі ці метафори, розміри, рими
зі світу того, де живу.
Ти знов недослухавши гримнув дверима,
і знов відчуття дежавю...