Панно Iнно

    
    О панно  Інно, панно  Інно
      Павло Тичина


Дорогий, хоч не перший наш вчитель,
повсякчас  бракувало нам Вас.
Солов’їної мови навчити
Ви зуміли, прийшовши у клас,

в тому, майже далекому році…
Пам’ятаєте тих дітлахів,
що звертались на кожному кроці
більш до Вас, ніж до власних батьків.

Нам сьогодні болить Україна.
Чи то Харків, чи Крим, чи Донбас.
«Пані Інно!», зізнайтесь, Тичина
так лірично звертавсь не до Вас?..

Тануть спогади снігом торішнім,
та у місті, чи десь у селі
вчителів не буває колишніх,
вчителі,  це завжди – вчителі!

Хай траплялись і в нас негаразди,
та, будь ласка, пробачте це нам.
Кажуть, що ми майбутнього ґазди,
хоч майбутнє – суцільний туман.

Може, десь причаїлася пастка?
Світ підступний нас жде повсякчас.
Бо життя – це реальність, не казка,
тож уклін Вам доземний від нас.

Буде ще й перемога, й поразка,
другорядне щось і головне…
Пані Інно, – прохання, – будь ласка,
пам’ятайте наш клас і мене.

Не здавайте позицій ніколи,
і для нас залишайтесь взірцем.
Повертайтесь до рідної школи,
і життя Вам віддячить за це!
04.05.16