Петя Дубарова
НЕСТИНАРКА
На жовте листя нібито заграву
линула пісню запалющу шпарко
з багряною косою, наче лава,
прекрасна осінь-нестинарка.
Оголені коліна і долоні —
вона тремтить, немовби птиця.
І руки простяга мені червоні,
і хоче тайно, наче древня жриця
вогнем магічним від жаги своєї
в обійми взяти, палко пригорнути
і в нестинарку, схожу так на неї,
мене вона жадає обернути.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
НЕСТИНАРКА
На жълтите листа като жарава
разлива свойта дива песен
с коси червеножълти като лава
красива нестинарка-есен.
И босите и длани и колене
трептят като крила на птица.
Протяга тя ръцете си към мене
и иска тайно като древна жрица
магийния си огън да ми влее,
с червената си жар да ме прегърне
и в млада нестинарка като нея
сърцето ми желае да превърне.