Ми сиділи занадто близько, хоч була ділова розмова.
Він, вона. Чоловік і жінка. Роздруковані папірці.
Я спочатку і не помітив, що на пані самі обнови,
Срібний перстень невипадковий грав на витонченій руці.
Ми занадто близько сиділи, обговорювали деталі.
Папірці поперегортались, і розмова дійшла кінця.
Ми прощались, і я вподобав ланцюжок на найкращій з талій.
І не встиг делікатно стерти раду усмішку із лиця.
Пані виховано сказала, що розмова була приємна.
Що, напевно, такі розмови нам в майбутньому до снаги.
Я дивився у чорні очі і на губи в помаді темній.
І бажав не по-діловому персня срібленої руки...