Серце не з каменю, гупає, крається,
Кров’ю в клепсидру додолу зливається,
Хочеш, вкуси мене, ріж мене, рви мене,
Тільки люби мене, чуєш? Люби мене!
Не викидай мене, чуєш, як стукає,
Не випробовуй мене ти розлукою,
Так, я слабкий, хоч багато витримую,
Чуєш? Люби мене, просто люби мене!
Навіть старезний, із пам’яттю стертою,
І на одрі я лежатиму смертному,
Буду тебе називати по імені.
Тільки люби мене, тільки люби мене!
Так, я не ангел і навіть не каюся.
Так, непокірний і часто брикаюся.
Вибач, що часом буваю нестриманий,
Просто люби мене, просто люби мене!
Чуєш? Без тебе я навіть не дихаю.
Піду у вічність ходою я тихою,
Чи розірвуся вулканом, лавиною?
Слухай, люби мене, просто люби мене!