Петя Дубарова
ПОНЕДІЛОК
На ровер жовтий сівши – ще хвилина і майне —
пішов собі бургаський тиждень далі:
до решти він роздав усім морозиво смачне
і розстріляв свої патрони шалі
в бургаських тирах гамірних. І свіжістю сія
красивий і розважливий, як схема,
прокинувсь Понеділок у моїм віконці. Я
ще заспана, ще сонна, і окремо
все чую дух неділі. Та портфель тяжіє мій —
підручників в собі сховав багато.
В мені чимдуж бринить такий настирливий, тремкий
про школу спомин. Виступаю свято
до класної кімнати — золотого стільника, —
там келію свою знайду медову,
бадьора й понеділкова, як бджілонька дзвінка,
спішу — свій мед шукатиму я знову.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
ПОНЕДЕЛНИК
Възседнала вълшебния си жълт велосипед,
отиде си бургаската неделя:
раздаде и последната си чаша сладолед,
патроните от пушките изстреля
във пъстрите, невинните стрелбища на Бургас.
Красив и съразмерен като схема,
събужда се в прозореца ми Понеделник. Аз,
сънлива и разрошена, поемам
все още тъй неделна. Но в ръката ми тежи
чанта, толкова учебници побрала.
А на устните ми пак припряно почва да жужи
всяка дума от урока. С обич бяла
в свойта светла класна стая като в пита златен мед
ще намеря свойта медена килия —
понеделнична и свежа, като пролетна пчела,
бързам мед по-нов и светъл да открия.
10 май 1977 г.