Якби це був останній день весни,
Який квіткову зелень шле у вічність.
І птаство – передвісник самоти –
У літню спеку огортало ніч цю.
Де тінь і світло вже не відрізнить,
Де пил під ноги стелиться уклінно
І «до» та «після» як єдина мить,
У гріх та святість втягують нестримно.
І де нема ні миру, ні війни,
Лише у небі спалахи ворожі.
Останній день останньої весни
Розстрілюють на сході діти божі.