В моїй душі квітучий сад
Та тихо-тихо в ньому
Без твоїх слів, твоїх очей
Він в"яне поступово
В саду є стежка, що веде
До темного куточку
До одинокого буття
І спаленого Сонця
Криниця є в моїм саду
Холодна і глибока
Втопилось серце там моє
Без тебе одиноке
Є шлях - до прірви він веде
Й твої сліди на ньому
Я йду по них і вже стою
На пагорбі крутому
Внизу чарує водоспад
Кругом високі скелі
Літає сокіл в небесах
Стоїть краса - веселка
Ще крок - і я уже лечу
Шумить вода і грає
І Сонця промені мене
Ласкаво обіймають
В останню мить твоє тепло
Раптово відчуваю
Та пізно вже, і на твоїх
Руках я помираю...