***

Валентина Царенко
Ти ніколи не знайдеш моєї туги
У холодній темряві за вікнами
Не шукатимеш ніколи моє щастя
Що блукає по траві сльозинками
Не відігрієш ти мене, не зрозумієш
Не пригорнеш завжди холодних моїх рук
Ти лиш образиш, ти забудеш і покинеш
Зупиниш ледве чутний серця стук.