Я йду

Валентина Царенко
Світ збудований із сталі, криги, каменю, вогню
Там, де душі помирають, я йду.

Холодом закуті руки, підіймаєшся по сходах
Скільки ще потрібно сил, щоб себе перебороти?

Серед суму і печалі радісні приходять сни
Ти нарешті відкриваєш все, що сховане в тобі...