…рудий осінній вітер порушив лісу спокій,
незграбний і холодний, все ж нереально милий,
то начебто сміється… він закохавсь, щасливий?..
впізнав твій настрій, погляд, відчув Любові дотик.
приємним сяйвом жовтого, палав ліс, ніби полум’я
і очі засвітилися відтінками пейзажів…
тяглись дерева неба у танці з вітром п’яні,
на плечі дощ накрапував, стояла Осінь стомлена...