Петя Дубарова
МОЄ РАДІННЯ І НА СМАК СОЛОНЕ
Розквась вулична, мов шоколад м’який,
теплом його небесним розтопило,
цукровим став Бургас хороший мій,
сиропом синім море зашуміло.
Жовтіє місяць над небесним тлом,
льодяником мені в віконце блима,
марти;н із шоколадовим крилом
над комином стріпнув крильми своїми.
Чи правда, все солодке навсібіч?
Моє ж радіння і на смак солоне.
— Не може ця хороша тепла ніч
мені здарити літечко червоне.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
Радостта ми е солена
Кални улиците като шоколад,
стопен от мекотата на небето,
превръщат в захарен добрия град,
във син сироп превръща се морето.
Луната, като захарно петле,
жълтее над прозореца ми блеснал,
и гларус с шоколадени криле
комина ми със плясък крилен стресна.
Защо ли всичко сладко е край мен,
а само радостта ми е солена?
– Не може тази мила, светла нощ
да ме дари със лятото червено.
23 ноември 1975 г.