Допоки з віршем сам на сам,
І ще ніхто його не знає,
І кожне слово я плекаю,
Не довіряючи вустам,
Допоки винятково мій –
Вірш, котрий ще з душі не вийшов,
І поки він не став тим віршем,
Окремим – в книжечці моїй,
Я в нього з серця наточу
Сукровицю моєї мрії,
Найпотаємнішу надію, –
Перехрещу і в світ пущу...