Натхнення тут:
http://new.stihi.ru/2016/09/21/8160
На склі краплинами рядки,
Писала мені Осінь,
Я їх читав би залюбки,
Не розумію зовсім....
Вони холодні наче лід
І мокрі як ті сльози,
В душі моїй лишають слід,
Неначе ходять босі...
Припав до скла осінній лист,
Рядки тії цілує,
Мабуть йому відомий зміст,
Хоч хтось щось угамує.
Я зачарований дивлюсь,
Чекаю собі дива,
Поворухнутися боюсь
Неначе диха мила...
Та знову вітер завива,
Ганяє в небі хмари
І час в минуле мій сплива,
Лишаюсь сам без пари...
Хоча б діждатися листа,
Та пише тільки Осінь,
Лишає слід свій на вустах
Та однолюб я й досі...
Ми наче листя з деревин
Зірвались, полетіли,
Нам не найти тепер стежин,
Коханню завинили...
Дощі поплачуть і підуть
Та в серці моїм Осінь,
Нас наші долі не найдуть,
Мабуть бо безголосі...
П.В.М. 23.09.2016г.