Хтось приклав тугу до моїх очей
І я не бачу хто я, і не бачу де.
Але хіба то має значення велике?
Коли ти із собою йдеш по-під
будинки
Малювати красу.
Малювати невміло.
Незграбними рухами дикого спокою
МокАти пензлика в зітліле тіло,
Й творити узори, хай тікають дорогою
І поселяються в сАмому центрі,
І поселяються по краях.
В когось під деревом чи біля бублика,
В когось - в словах.
Забирайте собі. Я над ними ридаю.
Вони призначені для людей.
Чи вдалися? Чи гарні? Я не бачу. Не знаю.
Хтось тугу приклав мені до очей.
Заберіть її будь ласка.
Я хочу бачити красу.