Уже не треба...

Гойнолка
Надія була завжди, я довго шукала зустріч,
Багато доріг пройшла, чекала що час залічить.
Та час набирав ходУ і мчався він без зупинки,
Розгін невеликий. Та... закінчилась кіноплівка...

Життя моє, як кіно, все змінює чорно-білим,
Судьба наша це все тлін, окреслений так уміло.
Тобою давно жила... твій погляд, було, шукала
З собою в ладах жила, подяки я не чекала...

Буває, що хід в житті  розгаданий  поперЕду
І наче б то... Та пусте. Все просто... уже не треба...