Taras Sxevcxenko. Testamento
Post la morto enterigu
Min en lando mia
Meze de senlime vasta
Step’ ukrainia,
Ke mi povu vidi kampojn
Kaj de Dnipro fluon,
Ke mi povu auxdi gxian
Lauxtan mugxan bruon.
Kiam el Ukrainio
Portos gxi en maron
Malamikan sangon… tiam
Montojn kaj kamparon
Mi forlasos kaj al Dio
Fluas, cxar bezonas
Mi lin pregxi. Sed gxis tiam
Dion mi ne konas.
Enterigu min, ribelu,
Rompu la cxenerojn
Kaj aspergu malamika
Sango la liberon.
Kaj en granda familio
Nova kaj libera
Ne forgesu rememori
Min per vort’ tenera.
La 25an de decembro 1845,
en Perejaslov
Перевод с украинского Семена Вайнблата
Тарас Шевченко. Завещание
Как умру, то схороните
Меня на кургане,
Посреди степи широкой,
В любимой Украйне.
Чтоб широкие покосы,
Днепр родной и кручи
Мог я видеть, мог я слышать
Рёв его могучий.
И когда из Украины
Понесет он в море
Кровь врагов моих... тогда я
И поля, и горы
Всё покину — полечу я
К божьему порогу
Помолиться... а покамест
Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разрубите,
Злою вражескою кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните
Добрым тихим словом.
25 декабря 1845,
в Переяславе
Перевод с украинского Семена Вайнблата
Тарас Шевченко. Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
25 декабря 1845,
в Переяслові