Вже осінь так неждано на порі.
Всі кутаються у тепло будинків,
В гарячий чай, обійми і косинки,
У соняхи, не зібрані з полів.
Я від холодних і колючих фраз
Вдягну на душу непроникні шати
З незаперечних вічних постулатів,
Добавлю аксіоми для прикрас.
І буде з нею затишно нам двом.
Під шепіт листопаду вип’єм чаю.
Я їй вірші про осінь почитаю.
Не зглянемось, як за вікном - Різдво.