Вночі набагато гостріше відчуваєш самотність
Крізь вікно по венах міста течуть машини
Так сидиш, чекаєш що постукає будь-хто в гості
Щось таке що примусить тебе відчувати себе людиною
Шматочки чужих історій проходять крізь тебе
І залишаються наче осад з занадто міцного чаю
Як можна чекати від когось чуда, не розібравшись що мені треба?
Як можна випромінювати любов навколо, якщо всередині її немає?