Не так давно, десь може день назад
Один гарнюній добрий щирий песик
Прокинувшись побіг зарити клад
Солодку кістку, як смачненький персик.
І цілий день задравши до гори
Куценькй хвостик і кругленький носик
Ходив він як у рот набрав води,
І скарб грів душу як товстенький котик
Ось дні пройшли, настав той самий час
Коли наш песик, радісний і жвавий
Свій таємничий викопать запас
Побіг туди де все своє ховав він.
Копає день, копає ніч, шукає
Вже перерив, собака, пів двора
І дощ пішов, і кістки все немає,
Ще і за хвіст тягає дітвора!