Земле вкраїнська, війною розтерзана!
Знов розпинають тебе на хресті.
Заступом - в землю, як в груди, підмерзлую:
Сонячний камінь із тебе трясти.
Не голлівудський оцей апокаліпсис:
Місячних кратерів не полічить.
Як же ми будем за рід людський каятись!
Докір - у лісу з порожніх очиськ.
Бога не стало у серці, лиш долари,
Скільки не май бурштинових ікон.
Доле Полісся, якого ти кольору?
Мертвої пустки і криків ворон?