Я в долонь твоїх лагідних човниках
Відпливаю кудись зачаровано,
Де зі сном моїм бавляться гномики,
Де всі крапки стають легко комами.
Я така захмеліло-розніжена,
У твій запах-спокусу закутана...
А весна вже дерева "засніжує".
Павутину думок переплутує.
Полонянка в твоїй синьоокості,
Я на волю ніяк не збираюся.
Розчиняюсь у цій невагомості
І міцніше ще пригортаюся.