Три ступеньки, хлипкие от старости,
Дверь со скрипом, навесной замок,
Сени темные, забывшие о радости,
Скрыни старой алюминиевый бок.
Дальше задняя с печуркой, мелом беленой,
Стол из досок на кривых ногах,
Умывальник на стене приделанный,
И оконце с занавеской в завитках.
А в передней все торжественней и чинней,
Домотканая дорожка на полу,
Скатерть на столе с узором синим,
Три иконы, да лампадочка в углу.
На кровати покрывало и подушки,
Ходиков старинных тихий звук,
Громкий голос часовой кукушки,
А у стенки бельевой сундук.
На простенке трав пучки душистые,
Два окошка смотрят прямо в сад,
Стекла в них сияющие, чистые,
Как же я сюда вернуться рад!
Старый домик бабушки и деда,
Где расти мне было суждено,
Только деда много лет уж нету,
Ну а бабушка состарилась давно.
В город перебраться отказалась:
«Доживать свой век я буду здесь!»
А в деревне пять дворов осталось,
Хорошо, хоть электричество здесь есть.
Автолавка раз в неделю приезжает,
Хлеб привозит и другую снедь,
Старикам врача так не хватает…
Им поэтому никак нельзя болеть.
Половицы скрип… Я обернулся
И увидел милые черты.
«Здравствуй, бабушка! Вот я к тебе вернулся!
И со мной скучать не будешь ты!...»
Это стихотворение было переведено на украинский язык.
ПОВЕРНЕННЯ (вільний переклад П.Голубкова)
Сходинки три, кволі вже від старості,
Двері з скрипом, навісний замок,
Сіні темні, що забули радості,
Скрині з алюмінію бочок.
Далі задня з грубкою під крейдою,
Стіл дощатий на кривих ногах,
Умивальник на стіні не дзенькає ,
На вікні - фіранка в завитках.
А в передній урочисто все і чинно,
На підлозі домоткань половику,
Скатертина з візерунком синім,
Три ікони, та лампадка у кутку.
Рідне ліжко, як у дні минулі,
Ходиків старих ледь чутний звук,
З голосом настирної «зозулі»,
Скриня білизняна - мій «сундук».
На простінку - трав пучки запАшні,
Два віконця дивляться у сад,
В них шибки - так сяючі, домашні,
Радість - повернутися назад!
Стара хата - радо зустрічає,
Тут рости судилося, відтак,
Тільки діда вже давно немає,
А бабуся постаріла так.
В місто перебратися не хоче:
«Тут я доживу життя своє!»
А в селі п'ять двориків, поночі,
Добре, хоч електрика тут є.
Лавка раз на тиждень приїжджає,
Хліб привозить - їжа, як-ніяк
Лікаря старим не вистачає...
Їм не можна чахнути відтак.
Скрип мостини... Миттю обернувся
І побачив милі риси ті.
«Так, бабуся! Ось я повернувся!
То ж тепер не занудьгуєш ти! ... »